Уже на початку 2022 року Дія Сity почне працювати. Наразі у Верховній Раді перебуває законопроєкт щодо зміни оподаткування для резидентів Дія City. 

То що ж таке Дія City? Як тепер буде відбуватися співпраця з ФОПами? Що таке гіг-контракт та для чого він потрібен? Дія City — це перспективи та лояльність до IT, чи, може, нові рамки?

Дійсно, ще є безліч запитань, але команда ATILOG допоможе Вам знайти відповіді.

Що ж представляє собою Дія Сity? Які нововведення чекати IT – компаніям та простим розробникам?  

Стати резидентами Дія City зможуть лише юридичні особи, зареєстровані  на території України. Уряд залишив можливість обирати на власний розсуд бути учасником Дія City чи ні. Також є важливим запевнення від держави для майбутніх резидентів, щодо незмінності умов перебування у Дія Сity на протязі 25 років. Внесення змін буде можливим лише в тому разі, якщо це буде передбачати покращення умов для учасників.

Які критерії вступу до Дія Сity? 

Закон встановлює вичерпний перелік критеріїв для майбутніх резидентів Дія City:

• здійснення видів діяльності, встановлених законодавством про Дія City. Сюди можна віднести розробку програмного забезпечення, бізнес – аналітику, управління проектами та майже всі інші напрямки діяльності в IT;
• 90% доходів від здійснення цих видів діяльності;
• середня заробітна плата працівників / винагорода гіг – спеціалістів не менше €1200;
• 9+ працівників і/або гіг – спеціалістів.

Для молодих компаній, наприклад стартапів, вступ є спрощеним. Наприклад, ви не зобов’язані встановлювати винагороду для працівників/гіг – спеціалістів в еквіваленті €1200 до гривні  та наявності  9 і більше працівників/гіг – спеціалістів.

Гіг-контракт, що це за таке?

До заснування гіг – контракту відносини між замовником та виконавцем можно було врегулювати двома шляхами: цивільно – правова угода або трудовий договір. У цивільно – правовому договорі сторони можуть, наприклад, самостійно визначити розмір винагороди виконавця, а у трудовому договорі вона не може бути меншою за 6500 гривень. У той же час, трудовий договір передбачає соціальні гарантії для виконавця, в цивільно – правовому це зробити неможливо. Тобто, гіг – контракт – це новий вид договору, що поєднує риси притаманні для цивільно – правових та трудових відносин, також його можливо укласти лише з резидентом Дія City.

Нововведенням є просте вирішення питання відчуження прав інтелектуальної власності від виконавця  до замовника, які відповідно до гіг-контракту відразу після створення, наприклад, програмного забезпечення належатимуть замовнику.

Які зміни нас чекають в системі оподаткування?

Законопроєкт про оподаткування для резидентів Дія City та їх працівників/гіг – спеціалістів передбачає зміни до оподаткування. При виплаті винагороди працівнику/гіг – спеціалісту, замовник зобов’язаний сплатити за працівника 5 % податку на прибуток фізичних осіб, 1,5% військовий збору та 22 % ЄСВ від мінімальної заробітної плати, тобто 1430 гривень на 1 січня 2022 року. Гіг – спеціаліст має сплачувати ті ж самі податки, але самостійно. Ми можемо побачити, що оподаткування доходів виконавців не зазнало сильних змін у порівнянні з ФОП 3 групи.

У той же час, корпоративні податки зростуть. Резиденти Дія City можуть обрати між 18  % податку на прибуток та 9 % податку на виведений капітал. Слід пам’ятати, що ми маємо справу з юридичними особами, тому при отриманні доходів від діяльності, наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю, ми маємо сплатити 18 % податку на дивіденди та 1.5 % військового збору у разі обрання податку на прибуток або 9 % податку на дивіденди плюс 1.5 % військового збору, якщо ми обрали податок на виведений капітал.

Чи варто ставати резидентами  Дія City?

Не можна сказати, що для одних вступ в Дія City буде вигідним, а для інших ні, навіть не маючи повної картини про майбутні зміни, щодо оподаткування.
Однозначно, з настанням 2022 року запрацює новий режим Дія Сity, та про його економічну цінність та вплив на розвиток IT-індустрії можна буде сказати лише з плином часу. 

Сьогодні ми можемо гарантувати лише одне: в будь-якому випадку ми слідкуватимемо за всіма нововведеннями та допоможемо Вам розібратися з усіма тонкощами.

Як саме працюють в ІТ ?

Існують два найпоширеніших способа організації відносин із виконавцями. Перший – це звичайні трудові відносини, згідно з якими роботодавець укладає трудову угоду з працівником, нараховує заробітну плату та сплачує єдиний соціальний внесок за свого працівника. Крім того, з нарахувань працівника здійснюється утримання податку на доходи фізичних осіб – 18 % та військового збору – 1,5%. Така форма відносин регулюється трудовим кодексом і має свої переваги та  недоліки. Наприклад, працівник може звільнитись, в кращому випадку попередивши свого роботодавця за два тижні, при цьому останньому необхідно буде виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку (що зазвичай накопичується на такий момент) та шукати йому заміну на поточний проєкт або ж фіксувати збитки.

Іншим форматом є комерційні (підприємницькі) або господарські відносини, коли виконавець є Вашим підрядником. Між Вами укладається договір, умови якого можна встановлювати без трудового законодавства. Наприклад, Ви можете встановити термін, раніше якого сторони не мають права розірвати договір, або визначити штраф на такий випадок. Підрядник, оформлений як ФОП на єдиному податку, буде сплачувати 5% замість 18% ПДФО. Враховуючи значні розміри заробітної плати у галузі ІТ, такий тип структурування дозволить значно зменшити витрати компанії (бо навіть ці 5% сплачуєте не ви, а виконавець, на відміну від того ж єдиного соціального внеску).

Крім того, ФОП має багато інших переваг: зручне отримання готівкових коштів; спрощена звітність та інші.

Але чому коворкінг отримав таке поширення саме в ІT-індустрії?

Переваги використання ФОПів зробили їх популярними не тільки для спеціалістів, що працюють самостійно, а й для найманих працівників. Саме тому,  більшість ІТ-компаній за своєю структурою є групою ФОПів, умовно об’єднаних навколо однієї ФОП або ТОВ.

Слід зазначити, що  приховані трудові відносини є порушенням чинного законодавства, за що  передбачені значні штрафи та інша відповідальність. А саме так сприймають згадану форму організації Податкова та Держпраці.

Через постійне та тривале зростання цього сегменту економіки, ІТ постійно знаходиться під пильною увагою податківців, держпраці та інших державних служб. Держава, в свою чергу, потребує створення дієвого механізму з регулювання галузі.

Такою спробою є запровадження особливого правового режиму ІТ-компаній та стартапів, що, зокрема, передбачає особливі умови оподаткування та відомий широкому загалу як Дія.Сіті, який також передбачає застосування окремого порядку взаємодії з державними контролюючими органами. Питання дискримінації щодо інших ФОПів, які не отримують окремий порядок взаємодії і які продовжують традиційну взаємодію, залишається відкритим.

Незважаючи на деякі переваги Дія.Сіті, зокрема, на більш низькі податки на фонд заробітної плати ІТ-компаній, податок буде вищим за 5%, що традиційно сплачує ФОП. 

В цьому випадку для компаній, які не перейшли в Дія.Сіті,  коворкінг є зручним інструментом оптимізації податків та структурування без порушення трудового та податкового законодавства..

Додатково на користь коворкінгу свідчать законодавчі зміни у збільшенні площі приміщень, які можуть бути надані в оренду особам на єдиному податку. Так, до поточного року ці обмеження становили 100 квадратних метрів для житлової та 300 для нежитлової нерухомості. З 2021 року вони становлять відповідно 300 та 900 метрів квадратних. Таким чином, маючи приміщення для коворкінгу площею до 900 метрів, особа не має переходити на загальну систему оподаткування і продовжуватиме сплачувати 5 % єдиного податку.

Як саме буде працювати коворкінг для ІТ

Для організації коворкінгу ми радимо використовувати окремі ФОП або ТОВ. Це дозволить уникнути звинувачення у прихованих трудових відносинах. Адже у випадку, коли одна й та сама особа надає іншим особам послуги оренди і є їх основним контрагентом, з точки зору контролюючих органів існує ризик визнання прихованих трудових відносин і, як наслідок, ухилення від податків. 

При цьому особи, які користуються послугами коворкінгу, мають укласти відповідні договори оренди з особою, що надає такі послуги.

Юридичні тонкощі коворкінгу

Після визначення особи, що надаватиме послуги коворкінгу, слід визначитись із переліком послуг, адже коворкінги можуть надавати низку супутніх послуг: оренди обладнання, послуги кафе, барів, ресторанів та навіть готельні номери. Встановивши такий перелік, слід уважно вибирати КВЕД. 

У випадку створення юридичної особи увагу слід приділити статутним документам, виключивши формулювання, що дають підстави контролюючим органам визнати трудовими комерційні відносини. Те ж саме стосується і договорів оренди.

Не зайвим буде реєстрація окремої торговельної марки для коворкінгу, яка, до речі, надає право отримання доменного імені у зоні .UA.

Звертаємо увагу, що на сайті коворкінгу також слід розмістити спеціальні документи, особливо при прийомі платежів онлайн. Такими документами є політика обробки персональних даних та договір оферти.

Якщо кількість місць у коворкингу є великою, доцільно наймати окрему особу для забезпечення його функціонування, якщо ж Ваша компанія невелика, – цю роль може виконувати офіс-менеджер.

Незважаючи на те, що організація коворкінгу не є простою процедурою, вона має суттєві переваги для ІТ-компанії:

1. Нівелювання ризику прихованих трудових відносин.
2. Диверсифікація податкового навантаження.
3. Коворкінг може стати окремим бізнесом. 
4. Можливість додатково захистити бізнес.

Важливо правильно оформити створення коворкінгу, щоб у Вас не виникло жодних проблем із законодавством. Аби не втрачати час та гроші, доручіть юридичні питання фахівцям Atilog, які розуміються на всіх тонкощах даної сфери.

Существует три основных типа контрактов — Fixed Price, Time & Materials и Dedicated Team. Рассмотрим, в каких случаях лучше применять тот или иной договор.

1. Fixed Price or Fixed Cost:
Уже на начальной стадии проекта у сторон есть фиксированный объем работ, фиксированное время и фиксированная цена. Клиент точно знает, чего он хочет, и может предоставить детальное описание проекта. У разработчика должна быть подробная спецификация, описывающая каждую деталь будущего проекта. На основание этого разработчик может заранее точно определить объем работ, необходимое для их реализации время и их стоимость.
Такой вид контрактов рассчитан на краткосрочные проекты, продолжающиеся не более нескольких месяцев. К тому же, этот договор гораздо больше подходит для крупных IT компаний, в которых большой штат аналитиков, которые могут хорошо проанализировать проект и учесть все возможные риски.
После начала непосредственной работы над проектом заказчику уже очень сложно внести изменения к требованиям к продукту, так как все четко определенно заранее.
Разработчик обязан исправить все баги продукта, которые не соответствуют критериям приемки.
Обычно в таких договорах оплата производится за полностью готовый продукт.
Этот тип сотрудничества не предполагает активного участия клиента в рабочем процессе. Процесс полностью контролируется менеджером проекта, нанятым компанией разработчиком.
Основными рисками для разработчика в данном контракте являются следующие:

• клиент может отказаться платит по завершении проекта за готовый продукт;
• если реальная стоимость проекта будет выше чем та, что зафиксирована в договоре, эти расходы несет разработчик.

2. Следовательно, этот тип контракта нужно выбирать, когда у вас:

• детализированная спецификация
• краткосрочный проект
• не нужен контроль со стороны клиента
• изменения не применяются
• четкий deadline

3. Time and Materials:
Этот договор отлично подходит для долгосрочных проектов, в которых объем работ сложно определить заранее, в связи с этим невозможно сразу сказать сколько времени уйдет на реализацию проекта и его стоимость. Клиент платит не за готовый продукт, а за часы, потраченные на разработку заранее определенного функционала, и возмещает материальные затраты. В контракте фиксируется только цена за час работ, поэтому клиент платит периодически (поэтапно), а не по окончании проекта.
Заказчик в любое время может изменить свои требования к продукту. Исправление всех багов оплачивается клиентом отдельно.
Клиент берет непосредственное участие в управлении проектом.
Когда выбирать Т&М? Когда у вас долгосрочный проект, в основе которого инновационная идея, требующая внесения постоянных изменений.

4. Dedicated Team:
У этого договора много общего с ТМ контрактом. Основное отличие в том, что клиент платит за команду (группу) разработчиков, которые будут работать над его проектом определенное время. Команда должна заниматься исключительно этим проектом, и не может выполнять любые другие задания. Преимущество этого договора в том, что даже при отсутствии фактического задания для команды, клиент оплачивает их время. Так же этот контракт предусматривает, что команда будет технически поддерживать готовый продукт и после завершения проекта.
В этом договоре сложно описать заключительный этап сотрудничества, так как он может меняться в зависимости от конкретного проекта.
Команда разработчиков становится частью персонала клиента и должна следовать корпоративной культуре клиента, работать на благо его компании. Таким образом клиент может в любое время изменить задание для команды или возложить на них новые обязанности.
Клиент сам управляет процессом и принимает все решения по проекту самостоятельно.
Этот договор следует выбирать если у вас сложный проект, предусматривающий долгосрочное сотрудничество, в котором клиент намерен лично управлять рабочим процессом.

Правильный договор — очень важный элемент успешной работы. Перед заключением контракта проанализируйте все условия проекта и выберите.

У ч. 1 ст. 10 Угоди ТРІПС зазначено: «Комп’ютерні програми у вихідному або об’єктному коді охороняються подібно до охорони, що надається літературним творам за Бернською конвенцією (1971)».

Критерієм охороноздатності у даній нормі визначена форма вираження програми (об’єктний чи вихідний код). У той же час у ст. 4 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (Договір ВОІВ) (The World Intellectual Property Organization Copyright Treaty) 1996 р., сказано про надання охорони комп’ютерним програмам «незалежно від способу або форми їх вираження».

Слід зазначити, що на даному етапі технічного прогресу вихідний та об’єктний коди є єдиними охороноздатними формами програми. Вихідний код — це набір інструкцій, написаний мовою програмування, яку може прочитати людина (фактично, це набір текстових файлів, створених програмістом). Об’єктний код — це вихідний код, компільований у машинні команди. Отже, можна говорити, що сьогодні положення міжнародно-правових актів дійсно співпадають.

Також необхідно звернути увагу на положення ч. 2 ст. 9 Угоди ТРІПС: «Захист авторського права поширюється на вислови, а не на ідеї, процедури, способи дії або математичні концепції як такі». Такий підхід відповідає загальному принципу авторського права — надання захисту формі вираження ідеї, а не самій ідеї. Це положення стосується і комп’ютерних програм, які фактично є формами вираження певних алгоритмів, послідовних наборів інструкцій. Так захист авторським правом поширюється саме на форму вираження — програму, а не на алгоритм.

Угода ТРІПС не встановлює критерії оригінальності для творів, у тому числі й комп’ютерних програм. Тому сьогодні оригінальність програм, особливо в державах англосаксонського права, встановлюється судом, за певними процедурами. Наприклад, «weeding-out» test із канадської справи «Delrina Corp. v. Triolet Systems Inc.», справи Великобританських судів «Ibcos v Barclays Mercantile Finanes» та «John Richardson v Flanders». У справі США «Computer Associates International, Inc. v. Altai, Inc.» був розроблений Abstruction-Filtration-Comparison test, який визначає, чи були скопійовані non-literal elements комп’ютерної програми у три етапи. Спершу визначаються рівні абстракціїї програми, потім на кожному рівні відфільтровуються ті елементи, які захищаються авторським правом. На останньому етапі порівнюються ці відібрані елементи двох різних комп’ютерних програм, і визначається, чи мало місце копіювання.

Для уніфікації правового регулювання комп’ютерних програм в Європейському Союзі 14 травня 1991 року була прийнята Директива Ради ЄС 91/250/ЄС про правову охорону комп’ютерних програм (далі – Директива про комп’ютерні програми). Відповідно до її положень, програми для електронно-обчислювальних машин охороняються в країнах-членах Європейського Союзу нормами авторського права (подібно літературним творам) Бернської конвенції 1886 р.

Правова охорона, згідно з положеннями Директиви про комп’ютерні програми, застосовується до комп’ютерної програми, вираженої в будь-якій формі й будь-яким способом. Ідеї та принципи, що лежать в основі будь-якого елемента комп’ютерної програми, включаючи ті, що лежать в основі її інтерфейсу, не охороняються авторським правом за цією Директивою. Згідно з Директивою про комп’ютерні програми, термін «комп’ютерні програми» включає в себе і їх підготовчий матеріал, що дає результат на останньому етапі розробки комп’ютерної програми.

Що до критерію охороноздатності, то Директива про комп’ютерні програми єдиним критерієм визначає оригінальність, тобто комп’ютерна програма є оригінальною, якщо вона являє собою результат творчої (інтелектуальної) діяльності автора. Більше жоден інший критерій не застосовується згідно з імперативною нормою самої Директиви (п. 3 ст. 1).

Важливі положення закріплює Директива про комп’ютерні програми також щодо питання авторства комп’ютерних програм. Законодавство країн-членів Європейського Союзу по різному регулює це питання, або визнаючи авторами комп’ютерних програм лише фізичних осіб (презумпція авторського права), або визнаючи в певних випадках і юридичних осіб авторами комп’ютерних програм. У Директиві ж, згідно зі ст. 2 автором визнається фізична особа чи група фізичних осіб, які створили програму, а також, якщо законодавство держав-членів дозволяє це — юридичні особи. Відносно комп’ютерної програми, яка створена спільно групою фізичних осіб, виключні права будуть належати спільно.

Після прийняття Радою ЄС Директиви 93/98/ЄС від 29 жовтня 1993 р. про гармонізацію термінів охорони авторського права і деяких суміжних прав термін захисту авторського права закінчується через 70 років після смерті автора.

В Україні, як і у світі, комп’ютерна програма захищається авторським правом. Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права”, комп’ютерна програма — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).

І хоча авторське право на комп’ютерну програму виникає з моменту її створення, для більш надійного захисту власного продукту, рекомендуємо реєструвати авторські права на програму. Свідоцтво про реєстрацію авторського права стане беззаперечним фактом, що підтверджує Ваше авторство на програму.