Трансфер  технологій: просто і зрозуміло

Трансфер технологій: просто і зрозуміло

Все частіше в буденному житті, а особливо в житті держави ми зустрічаємо поняття “трансфер технологій”. Усі говорять, що це вигідно, перспективно і потрібно країні. Але ніхто не пояснює що це таке і навіщо?

Економічний спад, обмеженість ресурсів, невизначеність на політичній арені держави та інші негативні чинники, призвели суспільство до кризи. В такі часи, враховуючі безперервний розвиток інноваційних технологій у всьому світі, щоб знайти вихід із становища, громада починає приділяти увагу інноваційним процесам. Саме ця сфера надає найбільші прибутки, спонукає розвиток науки, підвищення конкурентоспроможності, де кожен може представити свій винахід і допомогти не тільки собі, а й світові, та визначає потенціал країни.
Трансфер технологій це один з етапів, який стосується кожного, на шляху до визнання і отримання вигоди.

Варіанти розуміння поняття “трансфер технологій”

На сьогоднішній день, з наукової точки зору, не має єдиного визначення, що таке трансфер технологій, оскільки науковці різних галузей трактують його через особливості своєї сфери діяльності.

Заважають надати усталене розуміння цьому поняттю і швидкість виникнення нових форм передачі технологій, ускладнення об’єктів трансферу, і законодавство України, яке в цій частині знаходиться лише на стадії формування, у зв’язку з тим що поняття “трансфер технологій” з’явилося у вітчизняній науці тільки у 1995 році, хоча у світі воно досліджується з 70-х років. Тому, намагаючись з’ясувати сутність поняття “трансфер технологій”, доводиться зіштовхнутись з іншими схожими категоріями: трансфер знань, науково-технічний трансфер, комерціалізація технологій, технологічний трансфер, які вживаються для опису одного і того ж судження.

З позиції економістів трансфер технологій – це комплекс економічних відносин, які виникають в області використання нових знань про виробництво продукції, про застосування процесу чи надання послуги між її власником і замовником – резидентами, тобто особами які постійно проживають на території однієї країни, а у випадку міжнародного трансферу технологій – резидентами та нерезидентами, тобто особами, які постійно проживають закордоном.

Таке поняття сформульовано в результаті дослідження економістами в основному загальних підходів до здійснення трансферу, особливостей державного регулювання у сфері трансферу, джерел його фінансування тощо.

Існує думка, що трансфер технологій це вид комунікацій, простіше кажучи – передача винаходу. Законодавці України дотримуються саме такого погляду, і закріпили трансфер технологій в Законі, як передачу технології, що оформляється шляхом укладення договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов’язки щодо технології та/або її складових. Але деякі вчені не згодні з таким варіантом тлумачення поняття, через те що в ньому не вказується з якою метою відбувається трансфер і яка його роль.

Популярною точкою зору є розгляд трансферу технологій як процесу розповсюдження технологічних знань, які можна застосовувати на практиці, наприклад методів виробництва.
Якщо об’єднати всі спільні якості підходів, то насправді трансфер технологій, не що інше як процес зміни власника об’єкта технології або її складової, у комерційній або вільній формі, метою якого є досягнення нового, більш якісного економічного або соціального ефекту, продукту або іншого результату.

Які вони? Форми передачі і об’єкти трансферу технологій

Погляди на проблему визначення поняття “трансфер технологій”, формувалися роками, тому їх кількість досить вражаюча, але всі вони різняться лише об’єктом ( що саме підлягає трансферу) і характером передачі (комерційний, тобто той який приносить прибуток, і некомерційний – безоплатний).
Так , за думкою деяких зарубіжних науковців об’єктом є інформація, в процесі взаємодії і взаємообміну. Але такий підхід не можна визнавати трансфером, бо фактично відбувається лише обмін даними.

Своє місце має й твердження, що об’єктом трансферу технологій є результати науково-дослідницьких робіт (НДР), які часто оформлені у вигляді прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Але найбільша кількість вчених віддала перевагу в ролі об’єкта технологій – знанням, в різних формах. Так і в Україні останнім визначаються – наукові та науково-прикладні результати, об’єкти права інтелектуальної власності (зокрема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп’ютерні програми, комерційні таємниці), ноу-хау, в яких відображено перелік, строки, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг.

Що ж до характеру передачі, то з 1970 по 2000 роки, у поняттях “трансфер технологій” він не згадувався. Лише у більш пізній період дослідники розділилися на три групи. Перші визнавали лише комерційний характер трансферу, інші дотримувались думки вільної передачі, а третя група підтримувала обидва варіанти.
Наразі більш популярній комерційний (прибутковий) характер передачі, а безумовним лідером в складових об’єкта трансферу є знання. Та слід звернути увагу що протягом останніх 10 років активно розвивалася сфера охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, тому все частіше об’єкт передачі визначається через права інтелектуальної власності.

Навіщо ж потрібен трансфер технологій

Маючи уявлення про сутність трансферу технологій, стає зрозумілим, його значення – він є своєрідним містком між наукою та бізнесом, основним призначенням якого є сприяння фінансуванню вітчизняної науки, підвищенню рівня конкурентоспроможності, розвиток інновацій та забезпечення високих соціальних стандартів.

Трансфер технологій гарантує стабільний економічний розвиток держави, як наслідок покращення умов життя суспільства і лідерство на міжнародних теренах.
Значна кількість підходів до визначення його поняття це лише зайве підтвердження важливості процесів трансферу технологій.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *